Журба

Не жури журба молодого лиця,
Не ламай ти гілля, бо душа як верба.
Від води, від води, від сильного роду,
Моя любов до тебе росла..
Я приймаю на віру, світ що вже не такий,
Падай злива, вітер вій.
Маю в серці безліч нових надій,
Що як промінь золотий.
Не сама, ой не сама-мо,
Пірнаю у життя..